«Пpинцип Матвія». Якщо у вас чоpна смуга в житті то це саме для вас. Все змiнює одна дeталь

“Здавалося б усе гаразд, про те ніщо не тішить?” Знайома історія? А якщо скористатися принципом Матвія. Ви ж пам’ятаєте цю фразу: “хто має, тому дасться, а хто не має, у того відніметься і те, що має”.

Все просто. Потрібно лише зрозуміти, як він працює. Ви, напевно, кожного дня з цим стикаєтесь. Вочевидь забули, що можна примножити те, що дано, і радіти з того, отримуючи більше. Спробуйте. Це легко.

Вона згадала анекдот, який нещодавно розповіла подруга.

Прийшов один чоловік в крамницю, щоб повернути новорічну гірлянду. – Не працює? – запитав його продавець.

– Чому ж? Ще й як працює, – відповідає той.

– Тоді в чому справа?

Покупець зітхнув і відповів:

– Не тішить.

Ось так було і в неї: все здалося б добре, але ніщо не тішить. І дивна річ, з кожним місяцем проблеми тільки накопичувались.Спочатку прорвало трубу в ванній, і ВОНА затопила сусідів знизу. Згодом подряпали крило її автівки. Потім цуценя подруги, поки вони пили на кухні чай, зіпсувало її нові італійські мешти. Ну, а коли вже посеред ночі раптом впала картина і мало її не прибила, то ВОНА зрозуміла, що явно десь начудила.

Коли вранці ВОНА розповіла про це колегам, маркетолог Світлана тільки плечами знизила:

– Принцип Матвія, дорогенька.

– В сенсі? – не второпала ВОНА.

– Ну, в Біблії написано: “хто має, тому дасться, а хто не має, у того відніметься і те, що має”.

– Хто буде віднімати?

– Хто-хто? – як малеча, відповіла Світлана і підняла очі до неба.

– І що робити? Світлана зітхнула:

– Плюсувати.

– Що? – не зрозуміла ВОНА.

– Все! – відповіла та.

– І добре, і погане.

ВОНА б напевно забула про цей дивний принцип, про те через пару хвилин охоронець сказав, що подряпали друге крило. І тоді ВОНА вирішила, що варто спробувати той Світланчин закон… Тому в обід, коли директор розкритикував її новий проект, ВОНА спокійно відповіла:

– Це до щастя, – і вийшла з кабінета. Приплюсувала.

Опісля вирішила зробити собі приємне – зайшла в улюблену кав’ярню. Через 10 хвилин подзвонила секретарка: “Мерщій назад. Шеф вирішив, що хтось з конкурентів зацікавився твоїм проектом, тому він негайно поставив його в розробку”.

До кінця тижня на всі дрібні проблеми ВОНА відповідала: “Зараховується”, “Плюсую”, “На щастя”. І зі скрипом приймала більші проблеми: “Гаразд, і це в скарбничку”, “Все до кращого”.Найдивніше те, що якимось дивом цей принцип Матвія працював. Бо й ніби десь віднімалось, та при цьому відкривались якісь нові можливості. До того ж там, де ВОНА зовсім не очікувала.

І коли від неї раптом вирішив піти Михайло… ВОНА навіть не здивувалась. — Тобі що взагалі наплювати, що я зараз збираю речі? – обурено запитав він. — Не наплювати, – відповіла ВОНА – Але ти за час цивільного шлюбу не готовий до дітей і навіть не хочеш знайомити мене друзями. У мене тоді питання до самої себе: “А нащо ти мені такий потрібний, якщо я за стосунки, хочу дітей і зазвичай душа компанії?” Тому твій відхід, Михайле, до щастя”.Той отетерів від таких слів і навіть перестав збирати речі, але ВОНА вже почала йому допомогати, витягуючи ще одну валізу…

Світлана мала рацію: принцип Матвія працював, і тепер ніхто не відрізав шматочки від того, що ВОНА мала. Навпаки, там, де було мало, звідкись приплюсовувалось. Якщо ж з’являлись проблеми, то як урок чи нагадування: не роби іншим лихого – обов’язково повернеться. Позаяк більше було доброго. В рази більше. Просто хто зауважує, що він має, в того й буде і примножиться -)

Все до кращого!

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.