Свекруха сказала мені: «Ви постарайтесь без дітей. Ось коли своє житло купите, тоді і народжуйте. А мені вдома спокій потрібен»

Коли моя свекруха опинилась в лікарні, я кожного дня готувала для неї та возила тепленьку їжу. А їй все було не так. То солі мало, то не смачно, то ледве тепле. Я мовчала, думала, що це мій обов’язок їй допомагати. А потім я опинилась в такій ситуації, що й самій потрібна була допомога. Але до мене ніхто не прийшов.

Нам з моїм колишнім чоловіком Олегом після одруження довелось жити у його мами Галини Петрівни. В моїй квартирі жили два брати, а Олег був єдиним сином. Чоловіка в Галини Петрівни теж не було, тому у двокімнатній квартирі місця нам мало вистачити.
Ми не хотіли так прожити все своє життя, але на перший час довелось. Ми збирали гроші на власне житло. Жити в свекрухи було не дуже зручно. Відчуваєш себе не в себе вдома, вислуховуєш вічні претензії, терпиш її постійні поради і те, що вона втручається в особисте життя. Гостей привести теж не можеш, телевізор теж завжди заважав.

А ще свекруха сказала нам: «Ви постарайтесь без дітей. Ось коли своє житло купите, тоді і народжуйте. А мені вдома спокій потрібен». Одного разу Галина Петрівна потрапила в лікарню. І це було для мене справжнє випробування. Чоловік цілими днями працював, лікарняну їжу свекруха їсти не хотіла, тому мені доводилось вранці перед роботою їхати до неї та везти їжу в контейнері та фользі. Щоб все тепленьке було.

А Галина Петрівна завжди вередувала. То їй не те приготувала, то мало солі дала, то воно ледь тепле. А я героїчно все терпіла.
Через деякий час я сама опинилась в лікарні. І що ви думаєте, до мене вона хоч один раз прийшла? І чоловік, і його мама зробили вигляд, що сильно зайняті. Вона пенсіонерка, але часу на мене не мала. А чоловік дзвонив мені раз в день і все. Ось і турбота.
Свекруха тоді сказала, що до мене має ходити моя мама, а не вона. А я їй відповіла, що моя мама живе за 100 кілометрів від нас. Чоловік своєї провини теж не визнав. Він був втомлений після роботи.

Після цієї ситуації я вирішила, що так жити не хочу. Не правильно це, коли ти для сім’ї все, а вони для тебе нічого. І справа тут далеко не в їжі, а в відношення. Розлучилась через деякий час я з Олегом. А через 5 років вийшла заміж за людину, яка дійсно мене любить. І любить мене досі.

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *