Чи дійсно котам байдуже, якщо їхнього господаря скривдять

Якщо незнайомець спробує завдати вам шкоди, ваш собака не буде дивитися на це доброзичливо. Кішка ж відреагує байдуже. Це черговий доказ котячого егоїзму або щось інше?

Старий стереотип свідчить, що собаки – товариські й віддані своїм господарям, тоді як коти – холодні та байдужі. Власники кішок можуть не погодитися.

Мені важко повірити, що моїй кішці, яка муркотить у мене на колінах, абсолютно на мене начхати.

Дослідження котячої поведінки також показують, що коти здатні утворювати емоційний зв’язок зі своїми господарями.

Вони відчувають тривогу при розлуці, краще реагують на голос хазяїна, ніж незнайомця, і в ситуації небезпеки шукають заспокоєння у свого господаря.

Втім, нове дослідження, проведене японськими науковцями, показує, що наші стосунки з котами є дещо складнішими.

Застосувавши метод, за допомогою якого раніше вивчали поведінку собак, вчені виявили, що коти – на відміну від собак – не відчувають негативних емоцій до незнайомців, які відмовилися допомогти їхнім господарям.

В ході експерименту кішка спостерігала, як її господар намагався відкрити коробку. З обох боків господаря сиділи двоє незнайомців, до яких він звернувся по допомогу. У першій частині експериментів один із незнайомців допоміг хазяїну тварини впоратися із завданням.

У другій частині – він відмовився допомогти. Другий із незнайомців виконував пасивну роль в обох експериментах.

Потім обидва незнайомці пропонували коту їжу, а вчені спостерігали, до кого кіт підійде першим.

Під час таких експериментів із собаками, тварини чітко продемонстрували негативне упередження. Вони однозначно відмовлялися брати їжу з рук незнайомця, який не став допомагати їхньому господарю.

Проте коти показали абсолютно байдужість. Вони не надавали переваги “корисній” хазяїну людині, але й не уникали того, хто не допоміг. Схоже, що їжа для них – це просто їжа.

Соціальні сигнали

Спокусливо зробити висновок, що коти дійсно егоїстичні створіння, яким абсолютно байдуже до того, що станеться з їхніми господарями.

Хоча це узгоджується з нашим загальним уявленням про котів, це – приклад антропоморфного упередження. Іншими словами, ми інтерпретуємо поведінку тварин так, наче вони є маленькими пухнастими чоловічками, а не істотами зі своїм особливим способом мислення.

Щоб по-справжньому зрозуміти котів, нам потрібно відійти від людиноцентричної моделі. Тоді поведінка котів у згаданому вище експерименті свідчить радше про те, що вони просто не розуміли соціальної взаємодії між людьми.

Вони не знали, хто з незнайомців поводився недоброзичливо до їхнього господаря.

Коти здатні сприймати деякі соціальні сигнали людини – вони здатні стежити за вказівками людини та чутливі до її емоцій. Однак вони менше розуміють наші соціальні відносини, ніж собаки.

Кішки були одомашнені пізніше ніж собаки, і воно вплинуло на них значно менше. Собаки походять від тварин, які взаємодіяли у зграї, тоді як предки котів переважно були мисливцями-одинаками.

Одомашнення, вочевидь, покращило соціальні навички, які у собак вже були, але не мало таких наслідків для котів, менш обізнаних у соціальній взаємодії.

Отже, не варто робити швидких висновків, що котам байдуже, якщо нас хтось скривдить. Скоріше за все, вони просто не знають, як це показати.

Попри нашу любов до котів, ми все ще знаємо досить небагато про те, як вони мислять. Майбутні дослідження можуть показати, що коти розуміють людей навіть ще гірше, ніж ми уявляємо.

Але й навпаки може виявитися, що вони непогано розпізнають соціальну динаміку людей у різних контекстах.

Утім, хоч якими були б висновки досліджень, ми маємо позбутися стереотипів і антропоцентричності в інтерпретації котячої поведінки.

Перш ніж оголосити наших пухнастих друзів егоїстичними і невдячними, спробуйте подивитися на світ їхніми очима.

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *